судачити
СУДА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., розм. Детально обговорювати яку-небудь, перев. незначну, подію; пересуджувати.
Довгенько ще вони стояли, судачили, рахували, поки не перевели розмову на врожаї, на посіви та на другі хазяйські турботи (Мирний, І, 1949, 414);
Маруся підійшла до дівчат, що весело судачили.., розбираючи, хто як летів із санок (Добр., Очак. розмир, 1965, 189).
Словник української мови (СУМ-11)