судачити

СУДА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., розм.

Детально обговорювати яку-небудь, перев. незначну, подію; пересуджувати.

Довгенько ще вони стояли, судачили, рахували, поки не перевели розмову на врожаї, на посіви та на другі хазяйські турботи (Панас Мирний);

Маруся підійшла до дівчат, що весело судачили.., розбираючи, хто як летів із санок (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. судачити — суда́чити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. судачити — див. говорити  Словник чужослів Павло Штепа
3. судачити — ПЕРЕСУ́ДЖУВАТИ кого, що (детально, часто недоброзичливо обговорювати чиїсь вчинки, поведінку тощо), СУДИ́ТИ розм., СУДА́ЧИТИ про кого-що і без додатка, розм. рідше, СУДИ́ТИ-ГУ́ДИТИ фольк., СЛЕБЕЗУВА́ТИ (СЛЕБІЗУВА́ТИ) про кого-що, розм.  Словник синонімів української мови
4. судачити — СУДА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., розм. Детально обговорювати яку-небудь, перев. незначну, подію; пересуджувати. Довгенько ще вони стояли, судачили, рахували, поки не перевели розмову на врожаї, на посіви та на другі хазяйські турботи (Мирний, І, 1949, 414)...  Словник української мови в 11 томах