судденко

СУДДЕ́НКО, а, ч., розм. Син судді.

Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем’ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі (Кв.-Осн., II, 1956, 207).

Значення в інших словниках

1. судденко — судде́нко іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. судденко — СУДДЕ́НКО, а, ч., розм. Син судді. Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі (Г. Квітка-Основ'яненко).  Словник української мови у 20 томах
3. судденко — -а, ч., розм. Син судді.  Великий тлумачний словник сучасної мови