суперниця

СУПЕ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до супе́рник.

Панії з заздрістю оглядали вбрання і або зеленіли з люті, або удавано всміхалися, бачачи на суперницях кращі оздоби, або розквітали гордовитою радістю від почуття своєї переваги (Тулуб, Людолови, І, 1957, 94);

Вони давні суперниці в спортивному клубі Жовтневого заводу. На всіх змаганнях вони — поруч, і зустрічі ці завжди напружені до краю (Собко, Матв. затока, 1962, 6);

Увижається [дівчині]: на колодці сидять Гриць, обнявшись із суперницею (Вас., III, 1960, 371).

Значення в інших словниках

1. суперниця — супе́рниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. суперниця — СУПЕ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до супе́рник. Панії з заздрістю оглядали вбрання і або зеленіли з люті, або удавано всміхалися, бачачи на суперницях кращі оздоби, або розквітали гордовитою радістю від почуття своєї переваги (З.  Словник української мови у 20 томах
3. суперниця — -і. Жін. до суперник.  Великий тлумачний словник сучасної мови