суперничати

СУПЕ́РНИЧАТИ, аю, аєш, недок.

1. Прагнути перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь.

Знатні турки суперничали один з одним у розкоші палаців та парків, у пишності почтів (Іст. середніх віків, 1955, 124);

// Домагатися, поряд з іншим (іншою), кохання якої-небудь жінки (якогось чоловіка).

2. Мати однакові з ким-, чим-небудь якості, достоїнства, заслуги і т. ін., не поступатися перед кимсь, чимсь.

Київ став [у XI ст.] величезним світовим центром торгівлі, ремесла, культури, мистецтва, який суперничав із столицею Візантійської імперії Константинополем (Іст. УРСР, І, 1953, 62);

Найвищим досягненням Соленика була роль українського селянина Михайла Чупруна [у п’єсі І. Котляревського «Москаль-чарівник»], в якій харківський артист суперничав із «самим» Щепкіним (Вітч., 6, 1961, 209).

Значення в інших словниках

1. суперничати — супе́рничати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. суперничати — СУПЕ́РНИЧАТИ, аю, аєш, недок. 1. Прагнути перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь. Знатні турки суперничали один з одним у розкоші палаців та парків, у пишності почтів (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. суперничати — -аю, -аєш, недок. 1》 Прагнути перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь. || Домагатися, поряд з іншим (іншою), кохання якої-небудь жінки (якогось чоловіка). 2》 Мати однакові з ким-, чим-небудь якості, достоїнства, заслуги і т. ін., не поступатися перед кимсь, чимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови