супротивниця
СУПРОТИ́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до супроти́вник.
— Матері твоїй трясця!.. — кричала одна.. — Тьфу на тебе! — одказала друга, плюючи на свою супротивницю (Мирний, III, 1954, 93);
*Образно. Змучений і знесилений, тікав [І. В. Мічурін] рятуватись на самотині до своєї улюбленої супротивниці — природи (Довж., І, 1958, 498).
Словник української мови (СУМ-11)