супруг

СУПРУ́Г, а, ч., рідко.

1. Те саме, що чолові́к 2.

2. тільки мн. Подружжя.

Супруги плюнули одне на одного та й порозходилися (Крим., Вибр., 1965, 360).

Значення в інших словниках

1. супруг — супру́г іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. супруг — див. муж  Словник чужослів Павло Штепа
3. супруг — СУПРУ́Г, а, ч., рідко. 1. Те саме, що чолові́к 2. Аж матушка змилостивилася і під претекстом, що їй треба до кухні, силоміць всунула обов'язок бесіди в руки супруга (Г. Хоткевич); – Ну, заспокойся... Ну, душечко!..  Словник української мови у 20 томах