сустав
СУСТА́В, а, ч., рідко. Те саме, що сугло́б.
Дід лежав і не ворушив ні одним суставом, мов дерев’яний він був (Мирний, І, 1954, 193);
Презирливо глянув Мар’ян на полісовщика і так зчавив йому роздуті в суставах пальці, що вони аж хруснули (Стельмах, І, 1962, 440);
*Образно. Знехотя, скриплючи [скрипучи] усіма суставами, здвигнулася дараба з місця (Хотк., II, 1966, 351).
Словник української мови (СУМ-11)