суставчик
СУСТА́ВЧИК, а, ч., рідко. Зменш.-пестл. до суста́в.
— Мати божа, царице небесна, — гукала баба в саме небо, — ..Як повисмикував він з сирої землі оту морквочку, повисмикуй йому, царице милосердна, і повикручуй йому ручечки й ніжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики (Довж., Зач. Десна, 1957, 466).
Словник української мови (СУМ-11)