сутуж

СУТУ́Ж, і, ж., рідко. Те саме, що скру́та.

Купив їх Ладим ще до революції за чотири пуди білокорої пшениці, і яка сутуж не приходила — дошки він беріг пильніше за свою бороду (Кучер, Пов. і опов., 1949, 243);

// на кого — що. Брак, недостатня кількість кого-, чого-небудь; нестача.

Помираючи, старий Сахно казав до своїх синів: — Сутуж тепер і на землю і на гроші. Сутуж, діти. Оце, що маю, візьміть та приробляйте (Мик., II, 1957, 75);

— Тепер скрізь, чоловіче, сутуж на копійку: бідніє і земля, і панство (Стельмах, І, 1962, 191);

— А чого ви, Килино, не налагодите своє особисте життя? — А з ким його налагоджу? Хіба не знаєте, який у нас сутуж на мужиків? (Мокр., Слід.., 1969, 172).

Значення в інших словниках

1. сутуж — СУТУ́Ж, і, ж., рідко. Те саме, що скру́та. Купив їх Ладим ще до революції за чотири пуди білокорої пшениці, і яка сутуж не приходила – дошки він беріг пильніше за свою бороду (В. Кучер); // на кого – що.  Словник української мови у 20 томах
2. сутуж — -і, ж., рідко. Те саме, що скрута. || на кого – що. Брак, недостатня кількість кого-, чого-небудь; нестача.  Великий тлумачний словник сучасної мови