сутужний
СУТУ́ЖНИЙ, а, е. Сповнений труднощів; скрутний.
Чи то справді життя цієї сім’ї таке сутужне, чи то тільки Петро Купріянович спересердя скаржиться на його? (Л. Янов., І, 1959, 216);
// Важкий, виснажливий.
Князь сів, щоб на дозвіллі розібрати численні рахунки своїх кредиторів. Пильна сутужна робота (Л. Укр., III, 1952, 511);
В час сутужного походу Ти принось мені пісень (Ус., І сьогодні.., 1957, 165);
// Складний, обтяжливий.
Бідні жінки не мали в руках ніякого писаного контракту..; треба було вишукувати свідків умови, порушувати довголітній, сутужний процес (Фр., VI, 1951, 238).
Словник української мови (СУМ-11)