сутяга
СУТЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що сутя́жник, сутя́жниця.
Був колись чолов’яга, а тепер сутяга (Укр.. присл.., 1963, 137);
— Уже те добре, що не де-небудь, а в палаці пана пропивають нашу землю мирові посередники. Хоч буде за що вчепитися… — Бачиш, суди вже й діда привчать сутягою стати (Стельмах, Хліб.., 1959, 250).
Словник української мови (СУМ-11)