сутінь
СУ́ТІНЬ, і, ж. Те саме, що су́тінки.
Зненацька хтось привітався до нього в сутіні прибережного верболозу (Донч., VI, 1957, 61);
В сутіні кімнати він не одразу пізнав її (Головко, II, 1957, 557);
Її ясні очі.. з такою жадобою вбирали в себе усі сутіні, усі кольори різнобарвних кущів, дерев та прогалин (Л. Янов., І, 1959, 370);
В хаті стає напівтьмяно, ходять кольорові сутіні (Вас., III, 1960, 256).
Словник української мови (СУМ-11)