суфікс
СУ́ФІКС, а, ч., грам. Значуща частина слова, що стоїть між коренем і закінченням і служить для творення нових слів або окремих форм.
Словотворчий суфікс — суфікс, за допомогою якого творяться нові слова (Сл. лінгв. терм., 1957, 175);
Іменник «овцы» в множині родового відмінка він провідміняв «овцев», плутав суфікси (Тют., Вир, 1964, 55).
Словник української мови (СУМ-11)