сухарець

СУХАРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до суха́р 1.

Узяв [Котигорошко].. в торбу буханців та сухарців, попрощався — пішов (Укр.. казки, 1951, 94);

Напечеш мені, Степанидко, пшеничних паляниць, насушиш сухарців, бо я з неділі в Київ піду, — мовила сумно Горпина (Л. Янов., І, 1959, 334);

Гризе маля в куточку сухарці (Забашта, Квіт.., 1960, 62);

Ще як вона була малою, мати не давала їй їсти м’яса, годувала молочком, паляничками та кондитерськими сухарцями, щоб з неї вийшла дуже делікатна тоненька панна (Н.-Лев., V, 1966, 194).

Значення в інших словниках

1. сухарець — сухаре́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сухарець — СУХАРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до суха́р 1. Узяв [Котигорошко] .. в торбу буханців та сухарців, попрощався – пішов (з казки); Напечеш мені, Степанидко, пшеничних паляниць, насушиш сухарців, бо я з неділі в Київ піду, – мовила сумно Горпина (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. сухарець — -рця, ч. Зменш. до сухар 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сухарець — Сухарець, -рця м. ум. отъ сухарь.  Словник української мови Грінченка