сухарик
СУХА́РИК, а, ч. Зменш. до суха́р 1-4.
Петрусь заглянув поважно до торби, що висіла в нього через плече, витяг звідти чорного сухарика й подав Гапочці (Ю. Янов., І, 1958,349);
Прикидав [Микола] собі — коли по одному сухарику в день їсти, то вже можна буде якихось три тижні подорожувати. А як споживати через день сухар — не помре, якщо і поголодує (Збан., Курил. о-ви, 1963, 155);
[Світлана:] Астрономічний сухарик мене вже давно не викликав, завтра може викликати… [Ніна:] Хто, хто? [Світлана:] Ольга Іванівна.. Зараз будеш говорити, що то недобре назвиська учителям давати (Собко, П’єси, 1958, 222);
За задньою секцією [молотильного апарата молотарки].. у пазах сухарика встановлена лускоподібна решітка (Зерн. комбайни, 1957, 61).
Словник української мови (СУМ-11)