сухарець
СУХАРЕ́ЦЬ, рця́, ч.
Зменш. до суха́р 1.
Узяв [Котигорошко] .. в торбу буханців та сухарців, попрощався – пішов (з казки);
Напечеш мені, Степанидко, пшеничних паляниць, насушиш сухарців, бо я з неділі в Київ піду, – мовила сумно Горпина (Л. Яновська);
Гризе маля в куточку сухарці (Л. Забашта);
Ще як вона була малою, мати не давала їй їсти м'яса, годувала молочком, паляничками та кондитерськими сухарцями, щоб з неї вийшла дуже делікатна тоненька панна (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)