сьорбнути
СЬОРБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до сьо́рбати.
— Чи сьорбнув борщу, чи ні, та мерщій на ніч жени… (Тесл., З книги життя, 1949, 4);
Під час вечері Мишуця налаштовував радіоприймача, який живився постійним струмом від батареї, дав повну потужність і, нашвидку сьорбнувши галушок, став танцювати з усіма по черзі дівчатами-колгоспницями (Ю. Янов., II, 1954, 139);
Артем смачно сьорбнув із ложки.. і нічого не сказав, тільки всміхнувся до батька сірими очима (Головко, II, 1957, 211);
У батька в руках ложка-довбанка, тільки хто з малишні [малечі] сьорбне дуже або засміється — трісь по голові, і зараз же тихо-тихо зробиться (Тют., Вир, 1964, 216);
// З’їсти яку-небудь кількість рідкої страви.
Хутенько зварила [Харитя] куліш, нагодувала, маму, сьорбнула й сама кілька ложок (Коцюб., І, 1955, 16);
Горпина мовчки присіла до свекра і сьорбнула ложку-другу борщу (Мирний, І, 1954, 223);
Сахно слухняно взяла чашку з бульйоном і сьорбнула дві ложечки (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 89);
// Випити яку-небудь кількість чогось.
[Ничипір:] І не пив же багато!.. Дві чарки тілько й сьорбнув, а памороки так забило (Кроп., І, 1958, 202);
Солонина енергічно [енергійно] замішав чай, сьорбнув кілька разів і одсунув од себе склянку (Коцюб., І, 1955, 255);
Невольник не втерпів і, одходячи до дверей, сьорбнув трошки вина з кубка, і на дверях покотився мертвий (Н.-Лев., IV, 1956, 29);
Ледве сьорбнув [Семен] кілька крапель води (Ле, Мої листи, 1945, 85);
Поблагословившись хрестом, панотець сьорбнув меду і цмокнув язиком об піднебіння (Бурл., О. Вересай, 1959, 73);
Він присів на руду, розв’язав свій вузлик з шматком хліба та оселедцем і пообідав, а тоді сьорбнув з долоні води — близько з породи просочувалась (Коцюба, Перед грозою, 1958, 51);
Швидкі й плечисті, виходять з теплушки сини при зброї, з котелками в руці — де б його чайку сьорбнути? (Мал., Звенигора, 1959, 322);
— Добрячий коньяк! — каже Штукаренко, сьорбнувши трошки з гранчастої склянки (Голов.. Тополя.., 1965, 195).
Сьорбну́ти повітря — глибоко втягти, ковтнути повітря.
— Хто тебе просив..! —гримнув на нього Ярослав. — В звичку вже заходить, — сьорбнув ніздрями прохолодного лісового повітря Ситник (Загреб., Диво, 1968, 521).
Сьорбну́ти ли́ха (го́ря, біди́ і т. ін.) — зазнати горя, нещастя, неприємностей, перенести багато труднощів; набідуватися.
Дух наступу! О, хто сьорбнув лиха відступу, тому особливо дорогий цей звитяжний наступальний дух! (Баш, На.. дорозі, 1967, 234);
Хай уже бавиться [Світлана] тією кокардою, коли не знає, скільки лиха сьорбнув із-за неї Валерик (Гончар, Таврія, 1952, 180);
Багато горя сьорбнули Твердохліб і Ольга (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 34);
— Ох, і сьорбнув же я тоді горенька, і напився ж біди! Відкіль ті й борги взялися? (М. Ол., Чуєш.., 1959, 7);
Сьорбну́ти [свій (по́вний)] ківш ли́ха — те саме, що Ви́пити [свій (по́вний)] ківш ли́ха ( див. ли́хо¹); Сьорбну́ти соло́ного див. соло́ний.
Словник української мови (СУМ-11)