сюркання

СЮ́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. сю́ркати і звуки, утворювані цією дією.

Той щебет [ластівок] ніби зливається з сюрканням білих цівок молока в дійниці (Цю-па, Вічний вогонь, 1960, 68).

Значення в інших словниках

1. сюркання — сю́ркання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сюркання — -я, с. Дія за знач. сюркати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сюркання — СЮ́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. сю́ркати і звуки, утворювані цією дією. Той щебет [ластівок] ніби зливається з сюрканням білих цівок молока в дійниці (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах