сюр

СЮР, виг.

1. Звуконаслідування, що означає різкий, високий звук.

Той щебет [ластівок] ніби зливається з сюрканням білих цівок молока в дійниці: сюр-сюр, фіть-фіть… (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 68).

2. розм. Уживається як присудок за знач. сю́ркати, сюрча́ти.

Прядуть на прядках молодиці й дівчата, баби на веретенах. А коли є ще в хаті ткач — дід сивий, — то в нехитру мелодію прядок ще й верстат, немов барабан, гупає і човник по основі кларнетом: сюр, сюр… (Головко, II, 1957, 89).

Значення в інших словниках

1. сюр — сюр 1 вигук незмінювана словникова одиниця сюр 2 іменник чоловічого роду сюрреалізм; фантасмагорія розм.  Орфографічний словник української мови
2. сюр — СЮР, виг. 1. Звуконаслідування, що означає різкий, високий звук. Той щебет [ластівок] ніби зливається з сюрканням білих цівок молока в дійниці: сюр-сюр, фіть-фіть... (І.  Словник української мови у 20 томах
3. сюр — (-у) ч. інтел. Сюрреалізм у мистецтві. БСРЖ, 579; ТСРОЖ, 213.  Словник жарґонної лексики української мови
4. сюр — виг. 1》 Звуконаслідування, що означає різкий, високий звук. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. сюркати, сюрчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови