сірогривий

СІРОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має сіру гриву (про коней).

У лозі, коло криниці, кінь знесилений поліг. Сірогривий, білолобий, в таврах, в сажі та диму (Рудь, Дон. зорі, 1958, 96).

Значення в інших словниках

1. сірогривий — сірогри́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сірогривий — СІРОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має сіру гриву (про коней). У лозі, коло криниці, кінь знесилений поліг. Сірогривий, білолобий, в таврах, в сажі та диму (М. Рудь).  Словник української мови у 20 томах
3. сірогривий — -а, -е. Який має сіру гриву (про коней).  Великий тлумачний словник сучасної мови