табірник
ТА́БІРНИК, а, ч. Той, хто перебував в таборі (у 1-4 знач.).
— Група військовополонених систематично працює на каменоломні. Можна заховати там з ночі ваших людей, вони помішаються з табірниками і так потраплять до табору… (Ю. Янов., І, 1954, 200);
Потайки [дівчата] підгодовують табірників, не шкодують для них додаткових порцій супів із шрапнеллю (Гончар, Циклон, 1970, 50).
Словник української мови (СУМ-11)