танго
ТА́НГО, невідм., с.
1. Повільний танець чотиричасткового такту з рядом складних па, що довільно чергуються між собою.
2. Музика до цього танцю з розміром чотири чверті такту.
Пані Тереза на роялі грає танго. На веранді рухаються пари, танцюють… (Чорн., Визвол. земля, 1950, 25);
У Вольдемаровій кімнаті то тихо, то голосно грає радіола. Линуть звуки танго (Мороз, П’єси, 1959, 311).
Словник української мови (СУМ-11)