татко
ТА́ТКО, а, ч. Пестл. до та́то.
Татко наказав посипати свіжим піском усі стежки коло будинку (Л. Укр., III, 1952, 663);
Як вона [мачуха] пішла, вони [діти] всі до татка (Гр., II, 1963, 406);
— Татку, татку, хтось тарабанить у вікно, — тремтить біля сонного батька дівча (Стельмах, II, 1962, 70).
Словник української мови (СУМ-11)