татків

ТА́ТКІВ, кова, кове, розм. Прикм. до та́тко; належний таткові.

Таткова постать порушувалась, немов у тумані, голос долітав уривками (Л. Укр., III, 1952, 635).

Значення в інших словниках

1. татків — та́тків прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. татків — ТА́ТКІВ, кова, кове, розм. Прикм. до та́тко; належний таткові. Таткова постать порушувалась, немов у тумані, голос долітав уривками (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
3. татків — -кова, -кове, розм. Прикм. до татко. || Належний таткові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. татків — Татків, -кова, -ве Принадлежащій батюшкѣ, батюшкинъ. Перевезу добро на таткове гумно. Грин. III. 19.  Словник української мови Грінченка