тепленький

ТЕПЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до те́плий.

Тихенько нива шелестіла. Вітрець тепленький подихав (Гл., Вибр., 1951, 209);

Я подам тобі водиці Не з криниці, А тепленької З горнятка (Стельмах, V, 1963, 371);

Болить воно [серденько], утленькеє, Не радує весна його: Ні сонечко тепленькеє, Ні квіточка, краса всього (Манж., Тв., 1955, 38);

Намокли сукні оторочені, Тепленькі кофти на дівчатах (Шпорта, Вибр., 1958, 53);

Питається сон дрімоти: «Де ти будеш ночувати?» «Там, де хата тепленькая, Де дитина маленькая, — Там я буду ночувати, Дитиноньку колихати» (Укр. нар. пісні, 2, 1965,6);

[Міріам:] А може, потім зійдуться докупи тепленьким словом згадувать про того, про кого за життя так мало дбали (Л. Укр., II, 1951, 121).

◊ Тепле́ньке мі́сце див. мі́сце.

Значення в інших словниках

1. тепленький — тепле́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тепленький — див. теплий  Словник синонімів Вусика
3. тепленький — [теиплен'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
4. тепленький — ТЕПЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до те́плий. Тихенько нива шелестіла. Вітрець тепленький подихав (Л. Глібов); Я подам тобі водиці Не з криниці, А тепленької З горнятка (М.  Словник української мови у 20 томах
5. тепленький — -а, -е. Пестл. до теплий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тепленький — те́пле мі́сце, ірон. Порівняно легка або вигідна робота. Тепер кожен шукав собі теплого місця, з великими грішми (Панас Мирний); Вже другий рік десь їздить (Варка), теплого місця шукає (Є. Кравченко); — Не можу ж я..  Фразеологічний словник української мови
7. тепленький — Теплий, -а, -е Теплый. Тяжко, Катре, умірати в чужій теплій хаті. Шевч. теплий олексій. Праздникъ Алексѣя человѣка Божія 17 марта. ХС. I. 74. ум. тепленький, теплесенький. А в дівчини серце, як літнєє сонце: хоча, воно й хмарнесеньке, але теплесеньке. Грин. III. 202.  Словник української мови Грінченка