тепленький
ТЕПЛЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до те́плий.
Тихенько нива шелестіла. Вітрець тепленький подихав (Л. Глібов);
Я подам тобі водиці Не з криниці, А тепленької З горнятка (М. Стельмах);
Болить воно [серденько], утленькеє, Не радує весна його: Ні сонечко тепленькеє, Ні квіточка, краса всього (І. Манжура);
Намокли сукні оторочені, Тепленькі кофти на дівчатах (Я. Шпорта);
Питається сон дрімоти: “Де ти будеш ночувати?” “Там, де хата тепленькая, Де дитина маленькая, – Там я буду ночувати, Дитиноньку колихати” (з народної пісні);
[Міріам:] А може, потім зійдуться докупи тепленьким словом згадувать про того, про кого за життя так мало дбали (Леся Українка).
◇ (1) Тепле́ньке мі́сце (д) див. мі́сце;
Тепле́ньке (те́пле) гнізде́чко див. гнізде́чко.
Словник української мови (СУМ-20)