терлиця
ТЕ́РЛИЦЯ, ТЕ́РНИЦЯ, і, ж. Знаряддя для тіпання, тертя льону, конопель і т. ін.
Хіба я не брала конопель, не мочила, не била на бительні, не терла на терниці..? (Н.-Лев., II, 1956, 296);
Тіпає [Мотря] плоскінь або матірку; скрипить терлиця під повіткою… (Мирний, І, 1949, 209);
З ранку до вечора скрізь біля хат теркочуть терлиці, немов сваряться зуб за зуб (Фр., VIII, 1952, 73);
Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю (Головко, II, 1957, 28).
Словник української мови (СУМ-11)