термінатор
ТЕРМІНА́ТОР¹, а, ч., астр. Межа між освітленою Сонцем і темною частинами небесного тіла.
Загальну картину підвищень і западин на поверхні Місяця можна одержати, спостерігаючи лінію термінатора (Наука.., 9, 1965, 14).
ТЕРМІНА́ТОР², а, ч., діал., заст. Учень, що вчиться ремесла в майстра.
— Один є між ними старший, якийсь термінатор, прогнаний від майстра (Фр., IV, 1950, 42);
У кузні був термінатор, що дув у міх ковальський (Март., Тв., 1954, 194).
Словник української мови (СУМ-11)