термінатор
ТЕРМІНА́ТОР¹, а, ч., астр.
Межа між освітленою Сонцем і темною частинами небесного тіла.
Загальну картину підвищень і западин на поверхні Місяця можна одержати, спостерігаючи лінію термінатора (з наук.-попул. літ.).
ТЕРМІНА́ТОР², а, ч., діал., заст.
Учень, що вчиться ремесла в майстра.
– Один є між ними старший, якийсь термінатор, прогнаний від майстра (І. Франко);
У кузні був термінатор, що дув у міх ковальський (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)