терплячість

ТЕРПЛЯ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. терпля́чий 1.

Стриманість Олега здавалась терплячістю, мовчазність — невдоволенням і затамованим гнівом (Голов., Тополя.., 1965, 143);

Хвороба привчила її до терплячості (М. Ол., Леся, 1960, 100);

[Орест:] Що ж, навчитесь іще [малювати]. Ви ж не так уже давно почали. [Любов (махає рукою):] Шкода, на се треба хронічної терплячості — не моєї (Л. Укр., II, 1951, 10).

Значення в інших словниках

1. терплячість — терпля́чість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. терплячість — ТЕРПЛЯ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. терпля́чий 1. Стриманість Олега здавалась терплячістю, мовчазність – невдоволенням і затамованим гнівом (С. Голованівський); Хвороба привчила її до терплячості (М.  Словник української мови у 20 томах
3. терплячість — -чості, ж. Властивість за знач. терплячий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. терплячість — Терпля́чість, -чости, -чості, -чістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)