терплячість
ТЕРПЛЯ́ЧІСТЬ, чості, ж.
Властивість за знач. терпля́чий 1.
Стриманість Олега здавалась терплячістю, мовчазність – невдоволенням і затамованим гнівом (С. Голованівський);
Хвороба привчила її до терплячості (М. Олійник);
[Орест:] Що ж, навчитесь іще [малювати]. Ви ж не так уже давно почали. [Любов (махає рукою):]. Шкода, на се треба хронічної терплячості – не моєї (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)