технецій
ТЕХНЕ́ЦІЙ, ю, ч. Радіоактивний хімічний елемент VII групи періодичної системи Менделєєва, який у природі не зустрічається, а утворюється внаслідок різних ядерних реакцій.
У сьомій групі головну підгрупу становлять неметали — фтор, хлор, бром і йод, у побічній же є елементи парних рядів — марганець, технецій і реній, у яких переважають металічні властивості (Заг. хімія, 1955, 85).
Словник української мови (СУМ-11)