технецій
ТЕХНЕ́ЦІЙ, ю, ч.
Радіоактивний хімічний елемент VII групи періодичної системи Менделєєва, який у природі не зустрічається, а утворюється внаслідок різних ядерних реакцій.
У сьомій групі головну підгрупу становлять неметали – фтор, хлор, бром і йод, у побічній же є елементи парних рядів – марганець, технецій і реній, у яких переважають металічні властивості (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)