тиловий
ТИЛОВИ́Й, а, е. Прикм. до тил.
В задній стінці житла робили віконце на одну шибку для огляду садиби за хатою, але, як правило, в тиловій частині кімнати вікон не було (Дерев. зодч. Укр., 1949, 9);
Минали місяці лікування, стройової та політичної підготовки в тилових батальйонах інженерних військ (Ле, Право.., 1957, 159);
Резерви й тилові частини не встигали підтягатися до діючих лав (Еллан, II, 1958, 246);
// Який знаходиться, перебуває в тилу (у 2, 4 знач.); який обслуговує тил.
Коли його перевезли в тиловий госпіталь, він був уже без пульсу (Довж., І, 1958, 319);
// Який відбувається, проходить у тилу (у 2 знач.).
Коли царський уряд оголосив мобілізацію казахів на тилові роботи, десятки аулів узялися за зброю (Донч., І, 1956, 127).
Словник української мови (СУМ-11)