тиловик
ТИЛОВИ́К, а́, ч., розм. Той, хто відбуває військову службу або працює в тилу (у 2-4 знач.).
Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний (Тют., Вир, 1964, 516);
— Наші війська вимушені тепер займати еластичну оборону, наша тактика повинна бути гнучкою.. Це стосується і нас, тиловиків (Петльов., Хотинці, 1949, 160).
Словник української мови (СУМ-11)