тиловик

тилови́к

-а, ч., розм.

Той, хто відбуває військову службу або працює в тилу (у 2-4 знач.).

Значення в інших словниках

1. тиловик — тилови́к іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. тиловик — ТИЛОВИ́К, а́, ч., розм. Той, хто відбуває військову службу або працює в тилу (у 2–4 знач.). Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний (Григорій Тютюнник); – Наші війська вимушені тепер займати еластичну оборону...  Словник української мови у 20 томах
3. тиловик — ТИЛОВИ́К, а́, ч., розм. Той, хто відбуває військову службу або працює в тилу (у 2-4 знач.). Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний (Тют.  Словник української мови в 11 томах