1. Словник української мови в 11 томах

тиловик

ТИЛОВИ́К, а́, ч., розм. Той, хто відбуває військову службу або працює в тилу (у 2-4 знач.).

Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний (Тют., Вир, 1964, 516);

— Наші війська вимушені тепер займати еластичну оборону, наша тактика повинна бути гнучкою.. Це стосується і нас, тиловиків (Петльов., Хотинці, 1949, 160).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тиловик — тилови́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. тиловик — ТИЛОВИ́К, а́, ч., розм. Той, хто відбуває військову службу або працює в тилу (у 2–4 знач.). Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний (Григорій Тютюнник); – Наші війська вимушені тепер займати еластичну оборону... Словник української мови у 20 томах
  3. тиловик — -а, ч., розм. Той, хто відбуває військову службу або працює в тилу (у 2-4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови