1. Словник української мови у 20 томах

тиловик

ТИЛОВИ́К, а́, ч., розм.

Той, хто відбуває військову службу або працює в тилу (у 2–4 знач.).

Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний (Григорій Тютюнник);

– Наші війська вимушені тепер займати еластичну оборону, наша тактика повинна бути гнучкою .. Це стосується і нас, тиловиків (В. Петльований).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тиловик — тилови́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. тиловик — -а, ч., розм. Той, хто відбуває військову службу або працює в тилу (у 2-4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тиловик — ТИЛОВИ́К, а́, ч., розм. Той, хто відбуває військову службу або працює в тилу (у 2-4 знач.). Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний (Тют. Словник української мови в 11 томах