тихесенький
ТИХЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до ти́хий.
Од заходу потягло тихесеньким, свіжішим вітрецем (Н.-Лев., 1, 1956, 457);
Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас… (Л. Укр., 1, 1951, 49);
Морозець легенький, Тихесенький сніг (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 37).
Словник української мови (СУМ-11)