тичинка
ТИЧИ́НКА, и, ж.
1. Зменш. до тичи́на.
По невеликих тичинках вився горох, квасоля (Мирний, IV, 1955, 205).
2. бот. Чоловічий орган розмноження квіткових рослин, в якому утворюється пилок.
Діловито він [джміль] хазяйнував між тичинок, потім виліз звідти, весь у золотому пилку, і, знявшись у повітря, зник за пущами (Донч., VI, 1957, 195);
Я вже вивчала ботаніку і тому легко знаходила і тичинки і маточки (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 41).
Словник української мови (СУМ-11)