ткаля
ТКА́ЛЯ, і, ж. Робітниця, майстриня, яка виготовляє тканини на ткацькому верстаті.
Молодиці обцілували Онисю й на радощах обіцяли напрясти матушці по півмітку, а ткаля й сама не зогляділась, як її язик обіцяв виткати матушці.. полотно (Н.-Лев., III, 1956, 109);
Тихо гудуть ткацькі верстати. Ткаля уважно стежить за їх роботою (Веч. Київ, 13.VII 1961, 3);
*Образно. Ткаля зима не жаліла свого добра, і під її тихе снування глибоким сном заснуло намучене село (Стельмах, І, 1962, 641).
Словник української мови (СУМ-11)