торжествуюче
ТОРЖЕСТВУ́ЮЧЕ, книжн. Присл. до торжеству́ючий.
Стадницький ближче підходить до діда Дуная, довго дивиться на нього і торжествуюче запитує: — Попався? (Стельмах, І, 1962, 430).
Словник української мови (СУМ-11)ТОРЖЕСТВУ́ЮЧЕ, книжн. Присл. до торжеству́ючий.
Стадницький ближче підходить до діда Дуная, довго дивиться на нього і торжествуюче запитує: — Попався? (Стельмах, І, 1962, 430).
Словник української мови (СУМ-11)