торжествуюче
ТОРЖЕСТВУ́ЮЧЕ, книжн.
Присл. до торжеству́ючий.
Стадницький ближче підходить до діда Дуная, довго дивиться на нього і торжествуюче запитує: – Попався? (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)ТОРЖЕСТВУ́ЮЧЕ, книжн.
Присл. до торжеству́ючий.
Стадницький ближче підходить до діда Дуная, довго дивиться на нього і торжествуюче запитує: – Попався? (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)