торжествуючий

ТОРЖЕСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн.

1. Всеперемагаючий, переможний.

2. Який виражає радість.

За хвилину чути його торжествуючий вигук: – А-а, ось де ви поховалиси [поховалися]! (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. торжествуючий — торжеству́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. торжествуючий — ТОРЖЕСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн. 1. Всеперемагаючий, переможний. XX століття — це століття переможного походу по землі торжествуючих ідей Леніна (Ком. Укр., 5, 1960, 34). 2. Який виражає радість.  Словник української мови в 11 томах