торжествуючий
ТОРЖЕСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн.
1. Всеперемагаючий, переможний.
2. Який виражає радість.
За хвилину чути його торжествуючий вигук: – А-а, ось де ви поховалиси [поховалися]! (П. Колесник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- торжествуючий — торжеству́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
- торжествуючий — ТОРЖЕСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн. 1. Всеперемагаючий, переможний. XX століття — це століття переможного походу по землі торжествуючих ідей Леніна (Ком. Укр., 5, 1960, 34). 2. Який виражає радість. Словник української мови в 11 томах