торжествуючий

ТОРЖЕСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн.

1. Всеперемагаючий, переможний.

2. Який виражає радість.

За хвилину чути його торжествуючий вигук: – А-а, ось де ви поховалиси [поховалися]! (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торжествуючий — торжеству́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. торжествуючий — ТОРЖЕСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн. 1. Всеперемагаючий, переможний. XX століття — це століття переможного походу по землі торжествуючих ідей Леніна (Ком. Укр., 5, 1960, 34). 2. Який виражає радість. Словник української мови в 11 томах