торжествуюче
ТОРЖЕСТВУ́ЮЧЕ, книжн.
Присл. до торжеству́ючий.
Стадницький ближче підходить до діда Дуная, довго дивиться на нього і торжествуюче запитує: – Попався? (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- торжествуюче — ТОРЖЕСТВУ́ЮЧЕ, книжн. Присл. до торжеству́ючий. Стадницький ближче підходить до діда Дуная, довго дивиться на нього і торжествуюче запитує: — Попався? (Стельмах, І, 1962, 430). Словник української мови в 11 томах