торжествуюче
ТОРЖЕСТВУ́ЮЧЕ, книжн. Присл. до торжеству́ючий.
Стадницький ближче підходить до діда Дуная, довго дивиться на нього і торжествуюче запитує: — Попався? (Стельмах, І, 1962, 430).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- торжествуюче — ТОРЖЕСТВУ́ЮЧЕ, книжн. Присл. до торжеству́ючий. Стадницький ближче підходить до діда Дуная, довго дивиться на нього і торжествуюче запитує: – Попався? (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах