торжествуючий
ТОРЖЕСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн.
1. Всеперемагаючий, переможний.
XX століття — це століття переможного походу по землі торжествуючих ідей Леніна (Ком. Укр., 5, 1960, 34).
2. Який виражає радість.
За хвилину чути його торжествуючий вигук: — А-а, ось де ви поховалиси [поховалися]! (Кол., Терен.., 1959, 10).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- торжествуючий — торжеству́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
- торжествуючий — ТОРЖЕСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн. 1. Всеперемагаючий, переможний. 2. Який виражає радість. За хвилину чути його торжествуючий вигук: – А-а, ось де ви поховалиси [поховалися]! (П. Колесник). Словник української мови у 20 томах