торохкати
ТОРО́ХКАТИ, ТОРО́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Утворювати різкі переривчасті звуки внаслідок падіння, пострілу, вибуху, а також під час руху, роботи тощо.
Шхуна, торохкаючи мотором, проходила лівим бортом на віддалі півтораста метрів від берега (Трубл., Шхуна.., 1940, 110);
Торохкають снаряди;
// Стріляти з вогнепальної зброї.
Одного морозного ранку околиці Гродна стряслись од дружної стрілянини. Гупали з рушниць, торохкали з кулемета (Досв., Вибр., 1959, 169).
2. Сильно, з гуркотом ударяти, стукати.
Люто заскрипів зубами [Василь] і вдарив по бочці кулаком. Цеглина впала з колін і, торохкаючи об краї бочок,розбилася на дріб’язок (Хотк., І, 1966, 117);
Докія торохкає посудом біля печі, а сказати Катрі й слова не може, бо накинуться усі на неї, затюкають, заклюють (Кучер, Прощай.., 1957, 347).
Словник української мови (СУМ-11)